Магія чорно-білого в мистецтві та дизайні

Усе починається з чорного та білого

Чорно-білу палітру часом вважають позбавленою емоцій, обмеженою у виразності та навіть банальною. А дарма. Вміле використання цієї гами здатне творити дива!

Як саме — розкажемо та покажемо далі.

Чорний та білий в образотворчому мистецтві

Для мистецтва поєднання чорного та білого має фундаментальне значення.

Чорно-білий по суті є основою будь-якої творчої роботи. Художник розпочне писати картину виводячи темні контури на білому полотні, письменник — друкуючи на ньому чорні літери, а дизайнер першим етапом створить світлову карту, яка так само є чорною та білою.

Два важливих витвори мистецтва XX століття також позбавлені кольору. Це «Фонтан» Дюшана й «Чорний квадрат» Малевича.

Робота останнього створює багато ілюзій навколо кольорів. Ми бачимо її, як чорний квадрат на білому фоні, втім, це не зовсім так. Чорний колір Малевича — це насправді мікс різних фарб, а на білому фоні майстерно заховані відтінки зеленого та рожевого.

«Чорний квадрат» є прикладом напряму «супрематизму», що означає перевагу кольору над усіма іншими характеристиками живопису. Цікаво, що митець фокусується саме на чорному та білому кольорах. У цій роботі чорний поглинає всі інші кольори й затісняє собою біле, немов стаючи на перепоні істини та правди.

Так, за допомогою лише цих двох базових кольорів митець створив чи не найрезонанснішу роботу в образотворчому мистецтві, яка породила безліч теорій та трактувань.

Чорно-білий також був частиною фірмового стилю попарт художника Енді Воргола. І хоча визнання митцю принесли його барвисті роботи, чорно-білі картини Уорхола також варті уваги. Наприклад, у серії робіт, присвячених акторці Мерлін Монро, художник навмисно використовує чорно-білий, щоб підкреслити загадковість та віддаленість героїні від публіки.

Для комерційних проєктів та журналів Ворголу часто доводилося ілюструвати жіночі туфлі. Однією з найвідоміших його робіт стали «Діамантові туфлі» — чорно-біла ілюстрація, вкрита діамантовим пилом. У цьому випадку чорно-білий допомагав зробити акцент на формі взуття, робив зображення більш динамічним та навіть наділяв його певним магічним ефектом.

Ще одна культова чорно-біла робота — «Герніка» Пабло Пікассо. У ній митець зображує бомбардування міста Герніка в 1937 році. У цій роботі ахроматична кольористика є інструментом зображення драматизму, жорстокості та темної сторони людської душі. Окрім того, такий вибір кольорів продиктований бажанням створити ефект «репортажності» й передати реальність подій на картині.

А от представники руху оптичного мистецтва (оп-арт) в 1950-х роках часто використовували чорно-білі зображення з геометричними елементами, що повторюються, щоби спричинити в глядача відчуття ілюзії, збентеження — справжнього оптичного удару від контрасту.

Чорно-білі фотографії здатні не лише викликати ностальгію

Поява кольорової фотографії в другій половині XIX століття стала проривом, та все ж, попри багаторічний розвиток технологій та максимальну реалістичність, кольорові зображення так і не змогли витіснити чорно-білі.

Одна з основних причин, чому нам подобаються чорно-білі фотографії — це ефект ностальгії та ретроспективи, які вони спричиняють. Знімок, зроблений учора, може виглядати так, ніби йому 70 років, і ця загадка надає йому додаткової краси.

Крім того, чорно-білий кадр залишає багато місця уяві й робить зображення більш динамічним.

Ще одна важлива перевага чорно-білих знімків — здатність фокусувати увагу споглядача на потрібних фотографу акцентах. На ахроматичному зображенні простіше підкреслити головний об’єкт, деталі та передати задум фотографа. Відмовляючись від кольору, митець зосереджує увагу на світлі, контрасті та формі. Водночас такі фотографії не здаються нам нудними, адже відповідно до гештальт-закону попереднього досвіду людина здатна відтворити в уяві потрібний колір, навіть якщо вона не бачить його фізично.

Деякі сучасні фотографи принципово обирають для себе ахроматичну кольористику і знімають виключно в ч/б.

Чорно-білий допомагає розставити правильні акценти в дизайні

У дизайні комбінація чорного та білого виконує таку ж роль, як і у фотографії. Це хороший спосіб зробити акцент на формі, підкреслити шрифт, важливі деталі тощо. Також ч/б ідеально підходить для анімованої типографії.

З іншого боку, ахроматичність є певною мірою орієнтиром для дизайнера. Наприклад, під час створення логотипа необхідно переконатися, що в ахроматичних кольорах він виглядає не гірше, аніж у барвистих.

Чорно-білі комбінації захопили вебдизайн

Останнім часом, чорно-білий дизайн активно набуває популярності. Сайти в такій колірній гамі складають третину рейтингу «Website of the Day» за версією ресурсу Awwwards.

Поєднання чорного та білого створює максимально можливий контраст, а тому сайти в таких кольорах є стильними та елегантними. Тоді як відмова від кольору змушує вебдизайнера досконало пропрацьовувати типографію, макети та сітки сайту, тож часто такі вебсайти виглядають особливо гармонійно та якісно.

Бренди обирають ч/б для своїх продуктів

Що стосується продуктового дизайну, то для нього ахроматичні відтінки також є виграшними. Одна з найвідоміших робіт у стилі Баугауз — настінний годинник Маріанни Брандт — також виконаний у чорно-білому кольорі.

Apple один із брендів, що активно застосовує чорний, сірий та білі кольори в дизайні своїх продуктів. Це допомагає виділити деталі пристроїв та підкреслити їхні ідеальні форми та текстури.

Чорно-білий логотип пасуватиме брендам із різних категорій

Багато великих брендів обирають таке поєднання для своєї айдентики та логотипів. Водночас ч/б не є характерним лише для якоїсь одної категорії. У логотипах Chanel та Louis Vuitton вибір кольору зумовлений бажанням підкреслити преміальність, вишуканість та естетичність. У логотипах спортивних брендів, типу Nike та Adidas — прибрати непотрібний графічний шум та продемонструвати простоту й мінімалізм. А у випадку Wikipedia — зосередити уваги спостерігача на дрібних елементах логотипа.

Чорні логотипи зазвичай характеризують як авторитетні, витончені, класичні, розкішні та, залежно від дизайну, мінімалістичні. На це часто впливає обраний відтінок. Білий є протилежністю чорного. Він символізує чистоту, цілісність, невинність і простоту, тож може передавати відчуття спокою та комфорту. Не дивно, що білий колір у дизайні логотипа часто обирають благодійні організації. Він також стає в пригоді, коли компанія намагається спростити складні ідеї.

У той час, як поєднання білого з чорним дає в результаті дуже сильну комбінацію.

Ба більше чорно-білі логотипи мають гарний вигляд у будь-яких форматах: від іконографії соціальних мереж до тимчасових татуювань і друкованих фірмових матеріалів.

Втім, при створенні чорно-білого логотипа варто враховувати те, що така кольористика може зробити ваш логотип непомітним на фоні інших, тож окрему увагу треба приділяти пропрацюванню загального концепту.

Ч/б — це вічна класика

Попри те, що пара чорного та білого завжди була актуальною для візуальних комунікацій, останнім часом популярність цієї комбінації набирає ще більших обертів. У кінематографі, щоби передати потрібні сенси й заглибити глядача в історію, сучасні режисери все частіше вдаються до ахроматичності у своїх фільмах. Навіть прибічник яскравих різноколірних сцен Уес Андерсон також повертається до першоджерел і експериментує з чорно-білим у своїй останній стрічці «Французький вісник». Те саме спостерігається й у попкультурі.

Тож, якщо ви займаєтеся візуальним мистецтвом — однозначно радимо приділити увагу чорно-білому поєднанню. Неважливо, чи це ілюстрація, логотип, вебсайт або фотографія. Іноді ахроматичність здатна розкрити вашу роботу зовсім з іншої сторони й показати те, що було приховано за строкатими кольорами.