Вплив упереджень на наші дизайн рішення

Генеруючи нові ідеї, люди спираються на відчуття з власного досвіду та суб’єктивні знання. Саме тому ми схильні до несвідомих упереджень, які впливають зокрема на дизайн-процес.

Пропоную розглянути поширені упередження, які трапляються в продуктовому дизайні. В який спосіб вони впливають на продукт, та як працювати з цими упередженнями, щоб створювати більш інклюзивний дизайн для користувачів.

Хибні упередження

Хибне упередження виникає тоді, коли нам здається, що інші люди мислять та поводяться, так само як і ми. Дослідники психології називають це явище «ефектом хибного консенсусу». Скажімо, продуктові дизайнери нерідко користуються продуктом, який дизайнять, через що починають казати: «Я знаю, як краще зробити, бо я — користувач».

«Ви — не користувачі», — вкотре повторює Якоб Нільсен, провідний консультант з питань вебюзабіліті.

Проблема полягає ще й у тому, що беручи за основу свої упередження, ми створюємо дизайн, який буде доступним і зрозумілим лише для тієї категорії людей, до якої належимо ми. У решти користувачів можуть виникати труднощі, про які ми навіть не здогадуємося. Дизайнерові важливо пам’ятати, що кожен має свій особливий бекграунд, унікальний досвід та відмінну ідентичність. Аудиторія продукту поділяється не лише за глобальними маркерами, як вік і стать. Люди різних професій та національностей теж мають специфічні потреби, притаманні саме їхній групі.

Нехтування користувачем неодмінно матиме негативні наслідки. У цьому ми можемо пересвідчитися на хрестоматійному кейсі автівки Ford Edsel. Цю модель 1958 року, що отримала свою назву на честь сина Генрі Форда, створили немов для експерименту — без урахування ринкових реалій і користувацьких потреб. Ford Edsel була ненадійною з інженерної точки зору, мала кострубате керування і дивакуватий дизайн.

Під час розробки цього автомобіля дизайнери прислухалися лише до членів своєї ж дизайн-команди, що зрештою спричинило один із найгучніших провалів в історії автомобільного бізнесу. Покупці були шоковані і розчаровані, тогочасні продажі компанії зазнали краху.

Долаємо хибні упередження

Аби навчитися розпізнавати упередження, почитайте за нагоди літературу про поширені когнітивні викривлення. Створіть список своїх упереджень і доповнюйте його щоразу, як спіймаєте себе на упередженості.

• Ухвалюючи важливі дизайнові рішення, запитуйте себе час від часу: «Чи знаю я достеменно, що моє твердження “Х” правдиве?».

Таким чином ви перевірите, чи стоїть за рішенням хоч щось, окрім вашої впевненості. Якщо доказової бази недостатньо – проведіть глибинне дослідження користувачів продукту.

• Робіть дослідження з різними групами користувачів

Спілкуючись з користувачами, які мають різний досвід та бекграунд, згодом ви станете краще розуміти інші точки зору, а також будете впевненіше розпізнавати власні упередження. Під час роботи над дизайном застосовуйте мисленнєву модель user persona, щоб краще відокремити свої забаганки від актуальних потреб користувача.

Оптимістичні упередження

Оптимістичне упередження (wishful thinking) – це схильність применшувати негативний вплив певних чинників на кінцевий результат і недооцінювати ризики від власних дій. Оптимістичні упередження закладені в нашу свідомість, бо вони спрощують життя, знижуючи рівень стресу та тривожності.

Як саме оптимістичні упередження впливають на дизайн-процес? Наприклад, дизайнер може знехтувати результатами глибинного інтерв’ю, не взяти до уваги широке розмаїття користувачів, не дотриматися правил доступності, не провести юзабіліті тести тощо.

Уникаємо оптимістичних упереджень

Найкращий спосіб уникнути зайвого оптимізму – зайти з протилежного боку і знаходити потенційні ризики якомога раніше. Вчасно визначивши їх, ви зможете звести до мінімуму згубний вплив на кінцевий продукт.

Моя дизайн-команда часто виконує колективну вправу Pre-Mortem — ми уявляємо, що проєкт уже зафейлився, і намагаємося спільними зусиллями втямити, що могло піти не так. Ось як працює методика Pre-Mortem:

• Уявіть гіпотетичний провал проєкту;
• Дайте кожному члену команди 5-10 хвилин для встановлення можливих причин невдачі;
• Обговоріть ваші припущення та визначте для кожної ймовірної причини відповідний рівень ризику;
• Пріоритезуйте пункти з високим ризиком;
• Розробіть план мінімізації ризиків або запобігання їм.