Глітч-арт. Мистецтво цифрових збоїв і спотворених зображень.

Довершений та акуратний дизайн сьогодні зустрічається скрізь. Але існує інший вид естетики, який пропонує ефект несподіванки, — глітч-арт. Завдяки порушенню загальноприйнятих правил дизайну він може допомогти створити унікальні зображення, які привертатимуть увагу і зроблять ваші кампанії більш видовищними й захопливими.

У цій статті ми розглянемо, звідки взявся глітч-арт і які техніки ви можете використовувати для створення власного ефектного глітч-дизайну. З контентом з нашої потужної бібліотеки, який ви маєте у своєму розпорядженні, зараз найкращий час для занурення у світ глітч-арту. Тож почнімо!

Що таке глітч-арт?

Глітч-арт — це форма візуального мистецтва, у якій цифрові або аналогові помилки (glitches) використовують з естетичною та експресивною метою. Глітчі можуть виникати випадково через програмні помилки або апаратні збої. Однак у контексті глітч-арту їх часто створюють навмисно, змінюючи цифровий код або втручаючись у роботу техніки. Результатом стають неправильно розміщені пікселі, дивні фігури, фрагментації або інші форми візуальних викривлень, які порушують стабільний потік цифрової інформації.

Та попри видимий хаос, глітч-арт — це не зовсім випадковість. Хоча початковий глітч може бути неочікуваним, дизайнери розробили численні техніки, щоб навмисно створювати й контролювати збої, перетворюючи ці помилки на нову форму цифрового мистецтва.

Походження глітч-арту

Походження глітч-арту нерозривно пов’язане з розвитком і поширенням цифрових технологій. Його концепція зародилася у 1960-х роках, передусім на експериментальних музичних сценах. Музиканти стали використовувати електронні системи для створення музики, і в процесі вони іноді стикалися з несподіваними збоями в цих системах. Деякі музиканти почали розглядати їх як можливість для творчих пошуків. Так глітч став визнаним феноменом у музиці. А от візуальний аспект глітч-арту почав формуватися лише з розвитком персональних комп’ютерів.

Завдяки поширенню цифрових технологій та їхній доступності візуальні митці почали експериментувати з цифровими глітчами. Інструменти й платформи, доступні для художників, розвивалися, як і техніка глітч-арту. З приходом нового тисячоліття з’явилися нові технології та платформи, які вивели глітч-арт у мейнстрим. Так він почав виходити за межі експериментальних кіл і формувати масштабніший рух цифрового мистецтва.

Філософія глітч-арту набагато глибша, ніж просто естетичне захоплення візуальними спотвореннями. По суті, глітч-арт — це критичне осмислення і дослідження нашої взаємодії з технологіями в цифрову епоху. У світі, який дедалі більше покладається на технології, ми очікуємо, що наші пристрої та програми працюватимуть бездоганно. Глітч-арт руйнує ці очікування, підкреслюючи нестабільність і непередбачуваність цифрових систем. Він нагадує нам, що технології, як і люди, є непостійними й непередбачуваними.

Оскільки ми часто прагнемо досконалості в усьому, глітч-арт заохочує нас цінувати нестандартне та неочікуване. Він пропонує альтернативну перспективу, нагадуючи, що красу можна знайти там, де ми найменше очікуємо, і навіть у тому, що ми сприймаємо як помилку.

Створення глітч-арту

Створення глітч-арту — це одночасно і технічний, і творчий процес. У ньому важливо розуміти, як працюють цифрові системи, а також як ними керувати для отримання естетично привабливих результатів. Ось кілька технік створення глітч-арту:

1. Датабендинг

Датабендинг передбачає зміну даних файлу за допомогою програмного забезпечення, яке не призначене для цього формату файлу. Наприклад, ви можете відкрити файл зображення у текстовому редакторі або програмі для обробки звуку. Зміна даних, а потім повторне відкриття файлу у належній програмі може призвести до різноманітних збоїв. Цю техніку зазвичай використовують у звуковому дизайні, але її також можна застосовувати до зображень або відеофайлів.

2. Сортування пікселів

Сортування пікселів — це техніка, у якій пікселі зображення переставляються відповідно до алгоритму, часто на основі їхнього відтінку, яскравості або насиченості. Це може створювати смуги або скупчення пікселів однакового кольору, що дає разючий візуальний ефект, який руйнує оригінальне зображення, зберігаючи при цьому деяку подобу його форми.

3. Об’єднання даних

Об’єднання даних — техніка, яка часто використовується у відеоарті, коли інформація одного кадру накладається на інший, створюючи візуальний ефект розмазаності або розплавлення. Це досягається шляхом видалення ключових кадрів з відеофайлу, що призводить до несподіваного злиття кадрів між собою.

4. Hex-редагування

Hex-редагування передбачає безпосереднє керування шістнадцятковим кодом файлу. Це можна зробити за допомогою hex-редактора, який дозволяє переглядати й редагувати необроблені двійкові дані файлу. Змінюючи шістнадцятковий код, ви можете викликати широкий спектр збоїв, залежно від того, які саме дані змінюєте та як ви їх змінюєте.

5. Глітч-сканування

Глітч-сканування — це фізична техніка, яка передбачає сканування зображення під час фізичних маніпуляцій з надрукованою фотографією або самим сканером. Наприклад, ви можете пересувати фотографію на платформі сканера під час сканування.

6. Витоки світла

Ефект просочування світла прийшов у дизайн з аналогової фотографії. Він виникає, коли світло “проникає” у плівкову камеру й засвічує плівку, в результаті чого з’являється теплий відтінок, що задає особливий настрій. Хоча це не глітч у звичайному розумінні, витоки світла можуть створювати глітч-естетику, додаючи візуальній композиції хаотичності. У цифровому світі ви можете відтворити цей ефект, наклавши на дизайн шари з витоками світла.

7. Подвійна експозиція

Подвійна експозиція — це фототехніка, у якій два або більше зображень накладаються для створення одного. У глітч-арті подвійна експозиція може додати візуальної складності та ефекту спотворення вашому дизайну. Накладаючи різні сцени або елементи, ви можете вплинути на сприйняття глядача й створити візуальні викривлення, які є центральним елементом глітч-естетики.

8. Шум і зернистість

Шум, який часто сприймається як випадкові кольорові точки, зазвичай з’являється на цифрових зображеннях через низьку освітленість або високі налаштування ISO в камерах. Водночас зернистість — це крихітні зернисті текстури, які є ще однією характеристикою аналогової фотографії. Шум і зернистість руйнують чіткий і відшліфований вигляд цифрових зображень, додаючи їм грубості та недосконалості.

9. Спотворення кольору

Процес спотворення кольору передбачає навмисне зменшення, викривлення або зміну кольорів у цифровому зображенні. Це може проявлятися у вигляді приглушених відтінків, зміщення колірного балансу, перенасиченості або приведення зображення до обмеженої палітри кольорів. Спотворення кольору створює візуально деструктивний ефект, подібний до перегляду зображення на несправному дисплеї або вицвілому друкованому носії.

10. Глітч-летеринг

Глітч-летеринг передбачає дублювання, зміщення або фрагментацію літер, наче в процесі відтворення тексту стався збій. Та попри спотворення, важливо, щоб глітч-текст залишався розбірливим, аби ефективно донести потрібне повідомлення.

Готові спробувати глітч-естетику?

Глітч-арт з його захопливою естетикою особливо актуальний для технологічних компаній і брендів у соцмережах, які прагнуть виділитися в цифровому середовищі. Якщо ви хочете спробувати естетику глітч-арту, ми допоможемо вам! Наша бібліотека містить величезну колекцію фотографій і відео, які ви можете використати у своєму глітч-дизайні. Якщо вам потрібні якісні файли для цифрових експериментів або готові глітч-елементи, які дозволять прискорити робочий процес, ви знайдете все це в нашій бібліотеці.

Висновок

Зазираючи у майбутнє, ми бачимо, що глітч-естетика розвиватиметься та змінюватиметься, так само як і технології, що її породжують. Можна сказати напевно, що глітч-арт продовжуватиме інтригувати, надихати та вражати, кидаючи виклик усталеним уявленням про візуальну культуру. Досліджуйте наші візуальні ресурси, знаходьте натхнення й починайте створювати власне унікальне глітч-мистецтво.