За що дизайнери люблять герб України

Самобутній, але не єдиний

Пропонуємо поміркувати про успіх Тризуба з дизайнерської точки зору. Нас цікавить саме державний герб, адже прапор України має класичний, як для стяга, дизайн, проте український Тризуб відразу впадає в око, бо не схожий на типову геральдику наших сусідів.

Щоправда, є нюанс — далеко не завжди геральдика країн відповідає принципам «хорошого логотипу», адже історично вона призначена для дещо інших цілей. В Україні ж склалося так, що після проголошення Незалежності герб здобув велику вагу в суспільно-політичному житті країни, а також прославився як досконалий символ: впізнаваний, емоційний, зухвалий і досить простий, адже його можна показати навіть трьома пальцями.

Ви напевно чули різноманітні версії походження самого знаку Тризуба, тому ми пропонуємо оминути історії сивої давнини. Натомість хочемо дізнатися, завдяки яким характеристикам Тризуб сягнув успіху та в чому полягає його унікальна роль у дизайн-системі країни. Між іншим, побачити тризуб можна навіть у територіально віддалених культурах.

Простір для тлумачення

Зазирнемо одразу у 20 століття — Тризуб не мав єдиного правильного трактування і за часів Української Народної Республіки, але він зумів стати універсальним символом, який об’єднав українців. Це сталося завдяки тому, що значення символу, хоча дійсно походить з давніх часів, водночас є гнучким, здатним до актуалізації.

Навіть сам Михайло Грушевський — людина, завдяки рішенню якої ми маємо цей надзвичайно стильний державний герб, не був впевнений у тому, що ж символізує Тризуб.

Ескізи герба УНР від Василя Кричевського, 1918 рік

«Логотипізація» Тризуба?

Оскільки в новітній історії України Тризуб вийшов за межі суто державного користування і став «народним» символом, люди власноруч відтворюють його на численних носіях, переосмислюють, по-різному інтерпретують дизайн. Внаслідок цього Тризуб набув варіативності, деінде його стали використовувати як елемент композиції або навіть прикрасу.

Можна сперечатися про те, чи варто, скажімо, маркувати державними символами предмети, не пов’язані з діяльністю держави, проте цей процес відбувається вже багато років природним чином. Через що деякі дизайнери пропонують взяти справу у свої руки та впорядкувати так звану «логотипізацію» Тризуба.

Цього року співзасновник асоціації Design4Ukraine Ярослав Белінський закликав створити нову дизайн-систему України, центральне місце в якій посідатиме саме Тризуб як універсальний знак для всього, що вироблено в Україні. Це спричинило бурхливі дискусії у спільноті креативників щодо того, де пролягає межа між доречним використанням державного герба та несмаком.

Свобода повинна мати стиль

Символи вочевидь мають потужну комунікаційну функцію, особливо у взаємодії з масовою аудиторією. Найвідомішим у світі символам притаманні такі риси: інтуїтивність у поєднанні з загадковістю, впізнаваність, лаконічність, легкість відтворення. Переважна більшість з них настільки прості, що їх без труднощів може намалювати дитина, проте наявна також і глибина, яка чіпляє увагу.

Тризуб став настільки поширеним у повсякденні українців, що здається, ніби популярність державної геральдики є звичною справою у житті людини. Насправді ж, це велика вдача — мати потужний герб, з дизайнерською елегантністю і лаконічністю якого може позмагатися в Європі хіба що герб Швейцарії. Останній, втім, виражає значно менше войовничості.

Варто згадати і неприємну історію з інстаграмом — кілька місяців тому соцмережа раптово стала блокувати світлини з Тризубом, що спричинило справедливе обурення серед українців. Офіційне пояснення від Meta не було оприлюднено, але ймовірно, проблема полягала чи то у численних скаргах російських користувачів, чи то в упередженій модерації. В будь-якому разі Тризуб знову довів, що він є вкрай потужним символом, який продовжує дошкуляти ворогам України одним лише своїм виглядом.

Сьогодні Тризуб став майже таким же впізнаваним у світі, як і прапор України. До того ж наша держава дедалі частіше використовує Тризуб у візуальних комунікаціях, спрямованих на закордон, адже для багатьох іноземців цей символ асоціюється з українською незламністю та жагою до свободи.

Що кажуть українські дизайнери

Аби найбільш повно осягнути причини успіху Тризуба, Telegraf.Design поспілкувався з українськими дизайнерами, які працювали з українською айдентикою, територіальним брендингом або досліджували державні символи. Ось що вони розповіли про дизайнерську довершеність Тризуба, і не тільки.

Дмитро Буланов — засновник Dmytro Bulanov creative büro, співавтор айдентики туристичного бренду різних регіонів України

Тризуб є простим символом, але не надо мінімалістичним, як, скажімо, герб Швейцарії. Він втілює силу, боротьбу, свободу — все те, що ми зараз відчуваємо. Звісно, існує елемент звикання — коли люди постійно бачать державні символи, їм це може набриднути. Раніше я теж відчував, що призвичаївся до Тризуба, але згодом усвідомив, що це класний і унікальний символ, не схожий на символи інших держав.

«Логотипізація» Тризуба — органічна річ. Це ж чудово, адже свідчить про те, що дедалі більше українців перестають бути колонізованими малоросами, вони усвідомлюють свою приналежність до нашої вільної держави, і хочуть себе з нею ідентифікувати. Тому люди носять цей символ на собі, навіть роблять татуювання з Тризубом, і це теж дуже крутий тренд.

Тризуб мав би використовуватися для маркування нашої експортної продукції. Для цього потрібно здійснити систематизацію використання Тризуба, створити гайдлайни, правила. Зараз у нас панує повний хаос у цьому плані, немає єдиної державної айдентики, а тільки вдалі кейси айдентик окремих установ. До речі, швейцарці, канадці активно використовують свої державні символи для маркування зокрема своєї продукції, і таких прикладів багато.

Я вважаю, що Тризуб має бути центральним елементом в айдентиці України. Насамперед, звісно, він призначений для державних установ, вони мають використовувати єдину уніфіковану версію Тризуба. Треба також розробити спрощену піктограму Тризуба, яка стане у пригоді для відтворення у малих розмірах. Справді дуже бракує загальної системи, і зараз це питання є ще більш актуальним з очевидних причин.

Олександра Корчевська-Цехош — дизайнерка, авторка курсу «Візуальні комунікації» в Українському католицькому університеті

Тризуб можна реалізовувати через різні обʼєми та текстури, він надзвичайно пластичний і водночас його форма добре балансує між обʼємами вільного та заповненого простору. Якщо ми «перекладемо» візуальну лексику Тризуба, то його можна побудувати за допомогою геометричних фігур (кола, трикутників, квадратів), і він при цьому не втратить впізнаваності. Тризуб можна не завершувати і навіть дещо в нього додавати – все одно це буде Тризуб.

Проте велика кількість дій, яку можна робити з Тризубом, створює і проблеми. Зокрема тоді, коли айдентики регіонів використовують Тризуб, підміняючи регіональний контекст державним, що призводить до плутанини.

Нові дизайнерські варіації Тризуба зʼявляються ще й завдяки буму патріотичного мерчу. Прикраси, екосумки, футболки, запальнички, прапорці з Тризубом — це дає змогу деяким дизайнерам «взяти собі в роботу великий бренд». Бажання ненаситно оточити себе Тризубами втім логічне після десятиліть дисидентства, але це спотворює його цінність.

Погано й те, коли шеврони з Тризубом нагадують затверджені державою відзнаки, призначені для інших формувань або органів влади, тобто відбувається втрата вирізняльних якостей. Саме тому в проєктах для локальних ініціатив, які мають місце в ОДА або інших структурах, завжди повинні бути так звані «спелчекери»: люди, які знаються на айдентиках знаків, нагород, документацій, і допоможуть уникнути плутанини. Слід зробити детальні гайди з використання державної символіки і обмежити використання тих її варіантів, які призначені для спеціальних відзнак.

Тризуб потрібно охороняти від надмірного використання та затвердити відповідні ДСТУ (Державні стандарти України) і креслення. Існує закон, який забороняє використовувати елементи української національної айдентики у торгових марках та логотипах, але це недостатній рівень захисту для знаку, який наражається на надмірне копіювання і тиражування. Було би добре залишити один захищений варіант для використання у державній айдентиці, не забороняючи продаж патріотичного мерчу.

Державний герб сьогодні переживає етап десакралізації, й існує високий ризик того, що використання Тризуба переросте у карго-культ. Це викривлятиме сприйняття, бо завдяки наявності Тризуба певний віжуал буде вважатися «проукраїнським і більш позитивним». Крім того, коли бачиш мільйон версій Тризуба на одязі українців під час національних святкувань, це починає виглядати загальношароварним шумом, немов імітація вишивки замість реальної традиції вишитого одягу.

Ярослав Белінський, співзасновник асоціації Design4Ukraine, автор ініціативи нової дизайн-системи України

Хороший символ запам’ятовується з першого разу. Є чимало гербів багатьох інших країн, де лиш зміни колір — і не розбереш, де чий орел. З Тризубом такої проблеми немає.

Є така думка, що державні символи не треба чіпати, перетворювати на логотип і поготів. Але чому? Що заважає зробити з герба якийсь знак чи виконати стилізацію? Якщо дизайнер спиняється через будь-яку критику — рішення будуть не завжди вдалими. Найвідоміші комерційні брендинги України завжди отримували хейт. У соцмережах все палало кілька тижнів, а потім люди звикають.

Якщо символ стає настільки популярним, що живе своїм життям і породжує інтерпретації — це ж прекрасно, значить, символ «живий». Існує безліч логотипів міст, про існування яких знає лише місцева влада. З Тризубом ситуація абсолютно протилежна. Тому я радію, що цей символ пішов у народ. Нам також треба зробити Тризуб більш впізнаваним за кордоном. Позиціонувати його як символ того, за що ми зараз воюємо.

Люди все одно будуть використовувати символи, які їм подобаються, немає сенсу комусь забороняти відтворення чи інтерпретацію державного герба. Українці — дуже великі індивідуалісти, чим більше їм щось забороняти — тим охочіше це робитимуть.

Натомість в Україні має бути створена єдина дизайн-система для уніфікації державного стилю. У Конституції зараз немає навіть чітких правил використання Тризуба чи національних кольорів. Достатньо подивитися на документи, щоб помітити, що кожне міністерство зображує Тризуб по-своєму. Якщо взяти за приклад роботу дизайн-системи у Німеччині, Британії, Швейцарії — то там усе узгоджено, що добре працює на імідж.

Візуальна ідентичність — це зовнішній прояв того, що коїться всередині держави. Якщо у людини все в житті в порядку, вона і виглядатиме охайно. Коли ми бачимо хаос у дизайн-системі України, і на кожній міжнародній події ми представлені інакше — то виникають певні запитання. Впорядкування дизайн-системи було б дуже хорошим меседжем для закордону.